Sort by
Sort by

Управління екологією довкілля

Екологічний сталий розвиток є одним з наших ділових корпоративних принципів та основою всіх наших дій.

Ці принципи проголошують:

«Ми належимо до екологічно усталених бізнес-структур. На всіх етапах життєвого циклу продукту ми прагнемо ефективно використовувати природні ресурси, надаємо перевагу використанню стабільно керованих відновлювальних ресурсів і ставимо на меті анулювання відходів».

Ми віримо, що всі верстви суспільства розділяють відповідальність за збереження довкілля. Однак ми націлені на те, щоб стати лідером у нашому власному напрямку впливу й зробити екологічні здобутки наших продуктів іще однією умовою для надання переваги нашій продукції серед споживачів.

Політика екологічного сталого розвитку Nestlé, що заснована в 1991 році, охоплює весь процес нарахування вартості (виробництва), від фермера до споживача. Ми визначили чотири пріоритетні галузі: вода, сільськогосподарська сировина, виробництво і збут, а також пакування їжі й напоїв, що займає особливе місце в нашому бізнесі.

Політика містить три основних принципи Глобальної угоди ООН про навколишнє середовище, а саме:

  • Бізнес повинен підтримувати запобіжний підхід щодо екологічних проблем.
  • Бізнес повинен ініціювати підвищення екологічної відповідальності.
  • Бізнес повинен заохочувати розробку й розповсюдження екологічно безпечних технологій.

Робота в межах екологічності

Виробництво й споживання їжі охоплює значну частку обмежених світових ресурсів. Чисте повітря й вода, високоякісна земля та ґрунт, а також біорозмаїття та клімат, які підтримують продовольчу систему, повинні належним чином цінуватися й використовуватися таким чином, щоб утримувати екологічну рівновагу на планеті.

Ми розуміємо, що для оцінки розвитку, особливо екологічної стабільності, важливо забезпечити контекст і критерії для порівняння.

Ми все більше концентруємося на розумінні загальної доступності природного капіталу нашої планети. Наша думка з цього приводу була скерована статтею, що опублікована у Rockström et al (Рокстром та ін.) у 2009 (Природа 461, 472-475, 24 вересня 2009), де були окреслені планетарні межі в таких галузях, як біорозмаїття, азот і зміна клімату.

Тільки в такому контексті можливо визначити, чи є наш вплив на життєво важливі ресурси та екосистемні послуги вищим, нижчим чи на відповідному рівні, що необхідний для забезпечення їх достатності або подальшого існування.

Навіть значно вищих рівнів екологічної ефективності може бути недостатньо. Тримати рівновагу між цим серйозним завданням і нашою метою із задовільнення потреб споживачів у майбутньому, можливо, є найбільшою екологічною проблемою, з якою ми мали справу.