Sort by
Sort by

700 плиток шоколаду, що допоможуть зберегти тонни упаковки

Углибині щільно закритої кімнати в Швейцарській лабораторії лежать акуратно біч-о-біч 700 плиток шоколаду, що загорнуті в прозору плівку, приєднані до датчиків і викладені на світло 24 години на добу.

Це може виглядати як фантастичний інкубатор, омріяний шокоголиком, проте не є чарівним рецептом вирощування готових кондитерських виробів.

Знання — ось, що пропагується тут. Це знання, врешті решт, може допомогти у збереженні тонн упаковки щорічно.

 

Інформаційна яма

Чому деякі продукти більш чутливі до таких елементів, як волога, кисень і світло?

Недостатньо знати про ступінь, в якому ці «фактори деградації», як їх називають вчені, впливають на чутливі продукти протягом їхнього «життя» на полиці.

Відсутність доступних точних даних, а також методи їх збору, може призвести до переоцінки виробниками необхідного рівня захисту пакування продуктів.

У чому ж проблема? Загалом, чим більший бар’єр пакувального матеріалу пропонується, тим складніша його структура та, потенційно, більший вплив на довкілля.

Таким чином, чим точніше можна передбачити чутливість продукту за певний період часу, тим простіше визначити оптимальні пакувальні матеріали, які допоможуть утримувати його свіжим.

Критична точка

«Коли йдеться про пакування, майже немає такого поняття, як ідеальний бар’єр, — каже Роберт Вітік, вчений, що досліджує упаковку шоколаду в науково-дослідницькому центрі Nestlé в Лозанні. — Наприклад, люди можуть вважати, що кисень не проникає крізь пластик, але насправді різні види пластику по-різному пропускають кисень. Тому одна з наших цілей – виявити критичну точку, коли кількість кисню, що поглинає продукт, починає впливати на його смак та якість».

Отже, скільки ж кисню потрібно шоколадній плитці, щоб вступити з ним в реакцію, перш ніж він вийде?

Тестові групи

У команди Роберта було корпоративне завдання — упакувати кожну із 700 шоколадок в окремі упаковки з різних пакувальних матеріалів, що мають різні властивості.

«Ми розділили плитки на групи й упакували із різними умовами зберігання», — пояснює вчений. — Деякі з них — загорнуті в упаковки з високим кисневим бар’єром, тоді як інші — навпаки, в обгортки з низьким кисневим бар’єром. Також ми відрегулювали рівень кисню всередині упаковки, отже, у деяких плиток утворилося більше кисню між шоколадом та упаковкою, ніж в інших».

Перебільшення ситуації

Єдине, що не змінюється в цьому експерименті, – це світло однакової інтенсивності, під дією якого шоколад знаходиться постійно.

«У нормальних умовах продукт ніколи не буде підлягати такій кількості яскравого світла, — констатує Роберт. — Це перебільшення».

Щоб визначити, скільки точно світла «побачить» шоколад в реальному житті, команда паралельно робить дослідження, яке симулює «мандри» шоколаду по всьому ланцюгу постачань.

Вчені зробили ще один набір плиток шоколаду, запакували їх в таких самих умовах і періодично переміщують із темряви на світло і навпаки, таким чином, копіюючи їх рух зі складу в магазин і кухонну шафу.

Керовані дані

Повернемося до першої лабораторії, де протягом найближчих кількох місяців учені будуть змінювати кількість кисню, який поглинають плитки, із використанням тонких датчиків, що приєднані до шоколаду з різних тестових груп.

Кожні 30 днів вчені надсилають декілька шоколадних плиток з кожної групи для іншого виду випробування: цього разу із сенсорними експертами, щоб побачити, чи була втрата якості та смаку.

У довготривалій перспективі відкриття вчених дозволять компанії вираховувати, яку кількість кисню споживає шоколад, якщо він запакований у даний матеріал при певних умовах.

Дослідження стосується не лише шоколаду. Це лише початок. Роберт і команда вже вивчають інші продукти, щоб створити методику, яку можна було б застосувати до усього портфоліо Nestlé.

Мета вчених – віддати всю накопичену інформацію «інструменту передбачення строку придатності», який вони покращують, щоб допомогти інженерам із пакування в усій компанії робити більш обґрунтовані рішення щодо упаковки, яку вони обирають.

«Пакувальні матеріали можуть бути дуже складними, з багатьма шарами, які виконують різні функції, — каже Роберт. — Таким чином, вибір правильного матеріалу – це дуже технічний процес. Ми хочемо допомогти нашим інженерам отримати більше даних, що орієнтовані на так звану «пакувальну оптимізацію», тобто кращу відповідність до виготовлення пакування згідно з вимогами щодо захисту відповідного продукту».

Боротьба із загальноприйнятим

Одним з аспектів цього дослідження є можливість надання інженерам з пакування покращених засобів вибору матеріалу для забезпечення якості та безпеки продукту протягом визначеного терміну придатності.

Боротьба із загальноприйнятими знаннями – це інше.

Вчені також намагаються стимулювати менеджерів із продукту в першу чергу перейнятися питанням щодо тривалості терміну придатності, який вони призначають конкретному продукту.

Чому? Уявіть собі, що термін придатності продукту – 24 місяці, але насправді люди використовують його за дев’ять.

Існує ймовірність, що продукт був «надто» запакований, із надмірно високим рівнем захисту.

Таким чином, скорочення його терміну придатності та корегування відповідних умов пакування можуть бути простими, але дуже ефективними способами підвищення екологічної ефективності.

Громадська застава

Цей урок Nestlé отримала завдяки нещодавньому пілотному проекту на Філіппінах.

Використовуючи вже існуючу інформацію про те, як волога впливає на порошкоподібні напої та кавові суміші, її дослідники знову вивчали терміни придатності, що надані деяким з цих продуктів.

Завдяки пристосуванню терміну придатності і, як наслідок, перегляду специфікації упаковки, яка залежить від нього, компанія зуміла скоротити кількість упаковки, що потрібна для пакування 1500 тонн продукції на рік.

Дана робота сприяє громадській прихильності Nestlé, адже спрямована на те, щоб покращити екологічну ефективність упаковки, з обіцянкою щодо уникнення використання щонайменше 100 тисяч тонн до 2017 року і гарантією при цьому якості та безпеки свого продукту.

Майбутнє

Хоча, на перший погляд, загорнути в упаковку 700 шоколадок і залишити їх на полиці на декілька місяців може здатися не відповідним меті, проте, довгострокове завдання є очевидним.

Чим ближче Nestlé може дістатися до точного передбачення, як деякі продукти будуть реагувати на різні умови, тим менше ці продукти потребуватимуть пакування.

Отже, не зважаючи на те, що у вчених немає формули для вирощування власних кондитерських виробів, можливо, вони винайшли спосіб, як забезпечити деякі з ваших улюблених продуктів більшою витривалістю на майбутнє.