Наука схуднення

Чер 21, 2017

Схуднення, засноване на останніх наукових досягненнях

Автор: Лаура Камурі, PhD Інституту науки про здоров’я Nestlé

 

Коли йдеться про схуднення, більшості з нас радять: займайся спортом та вживай правильні продукти в потрібній кількості. Та нові наукові дослідження звертають увагу на дещо інше: клітинна активність у нашому організмі впливає на те, наскільки можна схуднути, або як тіло реагує на певні продукти харчування.

В Інституті науки про здоров’я Nestlé (Nestlé Health Science) наша команда вивчає процес схуднення на молекулярному рівні: як тіло засвоює їжу; чому деякі люди втрачають вагу легше, ніж інші; чому деяким людям вдається залишатися у формі і не набирати вагу знову, в той час як іншим – ні; і чому схуднення для одних людей є профілактикою діабету, а для інших – ні.

Усі ці питання важливі для формування більш індивідуалізованого підходу до харчування і здоров'я. Розуміння процесів на молекулярному рівні, які мають особливості у кожної людини, означає, що спільнота, що займається питаннями охорони здоров'я, здатна знаходити рішення, які дійсно працюють, а не намагатися застосовувати єдиний універсальний підхід для всіх.

Ми інвестуємо в дослідження, щоб допомогти кожному краще зрозуміти особливості їхнього обміну речовин та харчових потреб, в надії знайти рішення, які будуть більш персоналізовані. У нашому останньому науковому дослідженні ми дійшли трьох нових висновків:

Маленькі потужні двигуни

Клітини людського організму містять мітохондрії. Їх можна назвати двигунами, які забезпечують роботу клітин. Ці мітохондрії перетворюють їжу на енергоресурси, і їхня кількість у різних людей відрізняється. Молоді люди, які багато займаються спортом, мають сотні мітохондрій у своїх клітинах, в той час як у літніх людей або тих, хто дотримується пасивного способу життя, їх набагато менше, тому вони мають меншу «потужність» для виробництва енергоресурсів з їжі.

 

У грудні 2016 року разом з Університетом Лозанни і Федеральною політехнічною школою Лозанни в Швейцарії Nestlé провела дослідження, де вивчали, як фізичне навантаження впливає на ці клітинні двигуни. Ми встановили дещо надзвичайне: фізичні вправи не тільки збільшують кількість мітохондрій, присутніх у клітинах, але й змушують білки у мітохондріях, що виробляють енергоресурси, об’єднуватися у кластери. Це означає, що фізичне навантаження дійсно змінює процес перетворення їжі на енергію та робить її вироблення більш ефективним.

Чому це важливо? Для розробки персоналізованих харчових рішень тепер ми знаємо, що одного збільшення кількості мітохондрій недостатньо для отримання корисного ефекту повною мірою від фізичного навантаження. Щоб бути більш ефективними, ми також повинні допомогти мітохондріям змусити білки всередині них кластеризуватися. Говорячи метафорично, ми намагаємося організувати щось на зразок мітохондріальної вечірки всередині клітини та змусити гостей вечірки (білки) спілкуватися один з одним.

Головний механізм метаболізму

Хоч це і виглядає трохи дивним, але уявімо, що існує поживний продукт, здатний відтворювати дію фізичних вправ. Насправді, це не так вже й нереально, як виглядає.

Ми проводили дослідження дії ферменту, який називається AMPK. Це свого роду головний механізм метаболізму, який допомагає м'язам перетворити глюкозу і жир на енергію. AMPK попереджає організм, коли людині потрібно більше енергії – наприклад, під час тренування. Наші дослідницькі команди виявили, що AMPK можна управляти – це означає, що існує спосіб роботи з ферментом, здатний принести більше глюкози з крові у м'язи і збільшити кількість жиру, перетворюваного на енергоресурси.

 

Інновації, подібні до цієї, не можуть замінити фізичні навантаження, але можуть допомогти людям із хронічними захворюваннями, такими як ожиріння або діабет 2-го типу, які не можуть працювати на регулярній основі, або тим, хто відновлюється після травми, що обмежує їхню фізичну активність. Якщо ми можемо розробити продукт, який збільшує дію AMPK, це може забезпечити людині, яка йде на прогулянку, прискорення метаболізму, еквівалентне 20-хвилинній пробіжці або 40-хвилинній прогулянці на велосипеді. Це чудова перспектива для тих, хто бореться з хронічними захворюваннями.

Інший вид відбитків пальців

Діабет 2-го типу є також дуже перспективною сферою досліджень. Вважається, що для осіб, схильних до діабету та страждаючих від надлишкової ваги, втрата ваги є запобіжним заходом для подальшого розвитку захворювання. Однак це не завжди так. Наукове співтовариство не могло знайти відповіді, чому деякі люди, які втрачають вагу, успішно запобігають розвитку цукрового діабету 2-го типу, в той час як у інших хвороба розвивається, незважаючи на схуднення.

Ми провели нове дослідження разом із дослідниками з університетів у Маастрихті та Копенгагені, які встановили наявність деяких маркерів у крові – ми назвали їх «ліпідними відбитками пальців», які можуть почати розрізняти схильних до діабету людей, які можуть за допомогою схуднення і кращого контролю цукру попередити розвиток захворювання і запобігти появі діабету 2-го типу.

Ця характерна ознака надає так званий «біомаркер», що дозволяє фахівцям у сфері охорони здоров'я визначати, які пацієнти будуть чи не будуть реагувати на кращий контроль цукру після схуднення. Це може допомогти їм у підборі індивідуального харчового раціону, який найкраще підходить для ситуації пацієнта. Іншими словами, це може змінити наш підхід до діагностики та лікування для людей з підвищеним ризиком розвитку діабету.

Що все це означає?

Все частіше ми виявляємо, що організм кожної людини поводиться по-різному. Хоча існують основні підходи, яких ми можемо дотримуватися, щоб поліпшити наше здоров'я, є ще й можливості для нових відкриттів і поліпшення здоров’я на більш індивідуальному рівні.

Наше дослідження допомагає нам зрозуміти, як персоніфіковані харчові продукти можуть змінити наші погляди на здоров'я. Схуднення є тільки однією частиною цієї головоломки.